ПСИХОЛОГІЧНІ ХВИЛИНКИ ЯК ЗАСІБ ЕМОЦІЙНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ УЧНІВ

Зараз усе, що пов’язуватиме нас із життям до війни, з періодом стабільності, є вкрай важливим.

У той же час ми розуміємо, що війна є травматичною подією, яка накладає відбиток і на освітній процес у тому числі. А тому в умовах воєнного стану ми не можемо очікувати, що під час цього дистанційного навчання ми досягнемо особливих навчальних успіхів наших дітей. Це навчання їм першочергово потрібне для того, щоб вони відволіклися від постійного стресу, для того, щоб стабілізувати їх стан після всіх тих нових проблем, або жахів, які з ними відбулися, і які продовжують відбуватися далі..

На сьогодні потреба в емоційній стабілізації більша, ніж у конкретних логічних знаннях. Адже усі когнітивні процеси викривлені, уповільнені, дитині треба здолати більше перепон і напруження, іншими словами, травмовані діти відчувають певні труднощі з концентрацією, увагою та поведінкою.

Крім того, серед наших учнів на сьогодні є дуже різні категорії дітей. Є ті, хто втікали від війни разом з мамами за кордон і зараз знаходяться в чужій країні, є ті, хто були змушені залишити рідні домівки та переїхати в інші регіони України, є ті, хто чекають на повернення рідних із зони бойових дій, є ті, хто мали травматичний досвід перебування в бомбосховищах, і є ті, хто до цього часу живуть від тривоги до тривоги, продовжуючи спускатися в холодні укриття разом зі своїми родичами, є ті, хто бачили руйнування домівок, а вибухи і стрілянина будуть їм ще не раз вчуватися навіть при переїзді на відносно мирні території. Всі ці діти більшою або меншою мірою зазнали та продовжують зазнавати великого стресу. Вони продовжують жити в інформаційному потоці, пов‘язаному з війною.

Тому сьогодні головне завдання освітнього процесу, і на цьому наголошує Міністерство освіти і науки України, – це стабілізувати психологічний стан дітей, відволікти їх на конструктивну діяльність і при цьому спробувати діагностувати їх прогалини в знаннях і допомогти їх заповнити.

Якщо травмовані учні проявляють дратівливість та агресивну поведінку у класі:

- Вчителям буває особливо тяжко з такими дітьми. Однак пам’ятайте, що подібна поведінка є нормальною посттравматичною стресовою реакцією. Вона може бути також реакцією на специфічні нагадування про втрату. Наприклад, учень, який втратив близького друга, може виявляти занепокоєння, коли інші учні говорять про свої особисті стосунки.

- Деякі діти молодшого віку можуть бути агресивнішими в іграх.

Важливо пам’ятати, що багато з них пережили травму, що набагато перевершує за своїм рівнем їх здатність зрозуміти і впоратися з пережитим.

Іноді їх поведінка набуває форм того, що називається «реконструктивною поведінкою»,

- Один із способів контролювати агресивну, деструктивну поведінку – ясно розуміти її причини. У той же час, ви можете спробувати допомогти своїм учням зрозуміти, чому вони виявляють агресію у тій чи іншій ситуації.

Можна запропонувати їм зустрітися після уроків, щоб віч-на-віч поговорити про те, що їх турбує і викликає злість. Підкажіть дитині, як вона може контролювати свою поведінку.

Якщо ж агресивна поведінка не зникає, такому учневі може знадобитися спеціалізована допомога.

Якщо учні виявляють регресивну поведінку:

- Один із способів упоратися з регресивною поведінкою – запропонувати підлітку скласти план дій, щоб він таким чином міг сам керувати процесом свого повернення до нормального стану.

При цьому слід розуміти, що такий план має бути гнучким і допускати прояви деяких затримок час від часу. Можна запропонувати зустрітися після уроків, щоб наодинці поговорити про те, що викликає страх і занепокоєння. Утримайтеся від вияву глузування або суворої критики такої поведінки.

Якщо ж регресивна поведінка не зникає, такому учневі може знадобитися спеціалізована допомога.

Якщо діти стали замкненими чи надмірно тихими:

- Деякі діти можуть бути замкненими чи надмірно тихими. Вони не викликають проблем у класі. Однак вони теж можуть відчувати стресовий або депресивний стан. Важливо розрізняти таких учнів і допомагати їм так само, як і агресивним учням. Їм може бути потрібна допомога в тому, щоб повернутися до колишньої поведінки в класі та з друзями. Вони потребують втіхи та підбадьорення.

Можна запропонувати зустрітися після уроків, щоб віч-на-віч поговорити про те, що їх турбує і постійно нагадує про те, що сталося. Якщо проігнорувати таких учнів, вони стануть ізольованішими, неуспішними у навчанні та втратять навички до нормального соціального життя

. Будьте обережні в тому, щоб не таврувати учнів. Іноді буває дуже легко приліпити дитині або підлітку ярлик «проблемного» або «малолітнього злочинця», так само як «тугодумного» або «навченого», «немотивованого» або «незацікавленого в навчанні». Важливо визнавати факт впливу травматичних подій, втрат і нещасть на поведінку дитини в школі, і що багато проблем, що виникли, за умови надання необхідної допомоги, можна вирішити.